КИЇВСЬКI ПРИБУТКОВI БУДИНКИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛIТТЯ

На зламi ХIХ-ХХ ст. у Києвi розпочинається перiод iнтенсивного зведення так званих прибуткових будинкiв.

Таку назву цi споруди отримали завдяки їх комерцiйному використанню – квартири здавали в найм, за що власник одержував прибуток. Безпосередньо купець-пiдрядник, за кошти якого здiйснювалось придбання у мiста земельної дiлянки та велося спорудження будiвлi, не жив у нiй, а всiма господарськими справами займався управитель. Зведення прибуткового будинку коштувало чимало – в середньому 500 тис. крб., а найдорожча дореволюцiйна київська споруда, 8-11-поверховий «хмарочос» на вул.Iнститутськiй,16, обiйшлася його замовнику аж у 1,5 млн. крб. Кияни впiзнавали той чи iнший будинок не за адресою, а за прiзвищем його власника – Гiнзбурга, Гронфайна, Козеровського, Мороза, Роговського, Сироткiна. Якщо кiнець ХIХ ст. представлений у Києвi суто малоповерховою приватною забудовою, то початок нового столiття привнiс новi тенденцiї в архiтектурно-планувальну концепцiю житла. Через дорожнечу земельних дiлянок, проглядається виключно комерцiйний iнтерес - отримати забудовником максимальний прибуток за рахунок збiльшення поверховостi житлових споруд. Так, у 1901 р. було зведено лише 3 п’ятиповерховi будинки, а в 1911 р. – вже 45. Але пiдрядникам цього вже замало, вони йдуть угору в прямому й переносному сенсi, тож починається спорудження 25 шестиповерхових та 5 семиповерхових прибуткових будинкiв. Цiкава деталь: чим вище був поверх, тим менше складала щомiсячна вартiсть найманої квартири. На рiвень платнi також впливали престижнiсть району, кварталу i репутацiя будинку (статус його мешканцiв) чи самого домовласника. Якщо вiкна виходили не на вулицю, а на подвiр’я будiвлi, сума оплати за таку квартиру була значно меншою. Наявнiсть каналiзацiї, опалення, телефону, лiфту аж до найменших дрiбниць (килимова дорiжка на сходах, квiти в пiд’їздi) – все це впливало на рiвень оплати найманого помешкання.

Кiлька слiв про конструктивну i планувальну схеми прибуткових будинкiв. Вони - здебiльшого односекцiйнi, з трьома несучими поздовжнiми стiнами i несучими конструкцiями сходової клiтки. У плануваннi застосовано 2-4-квартирну секцiю з центральним розмiщенням парадних i чорних сходiв. Другоряднi та пiдсобнi помешкання квартири (спальня, кухня, ванна) згруповано навколо чорних сходiв iз виходом на подвiр’я, а основнi (кабiнет, вiтальня) – вздовж головного фасаду. Згодом з’явились також односекцiйнi будинки з 1-квартирною секцiєю великих розмiрiв iз анфiладним плануванням, за рахунок розмiщення сходiв у торцях споруди. Вiдносно багатосекцiйних будiвель, то зустрiчаються розмiщенi вздовж вулиць, кутовi, компактнi iз замкненим внутрiшнiм подвiр’ям i П-подiбної конфiгурацiї з курдонерами. Останнiй варiант вважався найбiльш привабливим, бо давав можливiсть використати не лише довжину, а й усю ширину дiлянки пiд забудову. За дослiдженнями В. Є. Ясiєвича, «у прибуткових будинках можна видiлити 3 планувальних типи квартир. Малогабаритнi, загальною площею до 30-40 м2, з виходом на однi сходи, мали 1-2 кiмнати з кухнею (чи без неї). Планування таких квартир вiдрiзнялось компактнiстю, санвузол без ванни розташовувався зазвичай при кухнi. Середнi за розмiрами квартири загальною площею 50-80 м2 складалися з 3-5 кiмнат, мали вихiд з кухнi на другi сходи i 2 санвузли; площа окремих кiмнат у межах 16-24 м2, кухонь 6-9 м2. Планування великих квартир площею в 100-330 м2 було найбiльш рiзноманiтним. Такi квартири були трьох видiв: квартири з кухнею, що сполучалася iз головним входом i передпокоєм; квартири з кухнею у глибинi; квартири з коридорно-анфiладним плануванням. Площа кiмнат великих квартир становила 30-40 м2, передпокоїв до 14-20 м2». Приблизно таке ж планування нинi застосовується в iндивiдуальнiй багатоповерховiй забудовi столицi України.

На початку минулого столiття у тогочасному центрi Пiвденно-Захiдного краю склалася своєрiдна i багатовекторна київська архiтектурна школа. Її представники творили в рiзних стилях i напрямах: Е. П. Брадтман, О. М. Вербицький, I. К. Лєдоховський, В. В. Городецький – у модернi, П. Ф. Альошин - у необароко, О. В. Кобелєв, М. Г. Артинов, В. М. Нiколаєв - у неоросiйському, В. М. Риков та Г. П. Шлейфер - у ренесансi, П. С. Андрєєв, О. В. Кобелєв, В. О. Осьмак, П. Ф. Альошин, П.I. Голландський - у неокласицизмi, В. Г. Кричевський - в неоукраїнському, Г. Ю. Гай та I. О. Зекцер - у рацiоналiзмi (протоконструктивiзмi). Як бачимо, деякi архiтектори працювали вiдразу в декiлькох напрямах, що не могло не позначитись на чистотi стильових характеристик їх творiв (звiдси i виникають, на перший погляд нелогiчнi, термiни типу «модернiзована готика» чи «готизований модерн»). У житловiй забудовi Києва найбiльш поширеними були еклектизм (iсторизм) та модерн. Перший напрям характеризується певними стилiзацiями минулих iсторичних епох, отже потребує обов’язкового префiкса «псевдо» або «нео» - до ренесансного, романського, готичного, росiйського, класичного, українського стилiв. Думки фахiвцiв щодо цiнностi подiбних запозичень – цiлком протилежнi: вiд образливо-зневажливих визначень на кшталт «пiдробка», «макет», «ерзац» - до захвату i плескань у долонi (що ж до смакiв пересiчних громадян, то їм завжди iмпонувало усе зроблене «пiд старовину»). Що стосується модерну, то цей вельми популярний в тi часи напрям вирiзняє, за словами В. Є. Ясiєвича «синтез мистецтв, дизайнерський пiдхiд до деталей, винахiд нових форм, фактур i прийомiв у рiзних матерiалах – металi, деревi, каменi, бетонi, склi, керамiцi. У творах модерну звертання до природи, флори, фауни, як першооснови формоутворення, вiдiграло особливу роль. Властива рослинам криволiнiйнiсть форм i лiнiй, випадковий характер їх переплетiнь, мальовничiсть стають джерелом мови нового стилю». Модерновi споруди у Києвi зводили до 1913 р., але вже в наш час форми модерну несподiвано вiдродились у творах українських архiтекторiв ХХI ст. Теж, напевно, iз префiксом «нео».

На завадi дальшого розвитку прибуткового домобудiвництва стала I свiтова вiйна, а остаточно цьому процесу поклала край жовтнева революцiя 1917 р. Усi прибутковi будинки було конфiсковано у власникiв i передано для нагальних житлових потреб пролетарiату (тобто, перетворено на максимально ущiльненi, подiленi фанерними перегородками, «житловi клiтки»). Спочатку, за уїдливим спостереженням Михайла Булгакова, з пiд’їздiв зникли килими i квiти, а потiм дiйшла черга й до самих домовласникiв: хтось подався за кордон, хтось – на Соловки, а дехто - i у братську могилу. Сумну участь своїх господарiв роздiлили й бiльше сотнi київських прибуткових будинкiв, що загинули у вирi нищiвних вiйн i безглуздих реконструкцiй ХХ ст. Житлове будiвництво вiдновилося в мiстi лише у 1927 р., але це були вже iншi споруди – цiлком неприбутковi, й жили в них iншi люди – суто радянськi.

1901 р. Неоросiйський стиль. Центр (пл. Л. Толстого). Арх. М. Артинов

1900-1901 рр. Неоросiйський стиль. Центр (Андрiївський узв.). Арх. О. Хойнацький

1900-роки. Неоросiйський стиль. Центр (Вознесенський узв.)

1900-роки. Неоросiйський стиль. Центр (вул. Городецького)

1899-1902 рр. Необароко. Центр (вул. Володимирська). Арх. К. Шиман

1900-1901. Неоренесанс. Центр (вул. Городецького). Арх. Е. Брадтман, Г. Шлейфер

1912 р. Романська неоготика. Центр (вул. В. Житомирська). Арх. М. Бобрусов

1909 р. Модернiзована готика. Центр (вул. Гоголiвська). Iнж. В. Безсмертний

1910-роки. Неоготика. Центр (вул. М. Заньковецької)

1901 р. Неоготика. Печерськ (вул. Шовковична). Iнж. М. Вишневський

1910-роки. Модерн. Подiл (вул. Спаська)

1910-роки. Модерн. Центр (вул. Городецького)

1913 р. Модерн. Центр (вул. Костьольна). Арх.I. Лєдоховський

1912 р. Модерн. Центр (вул. Рейтарська). Арх. О. Вербицький

1910-роки. Неукраїнський стиль (український модерн). Печерськ (пл. Слави)

1910-роки. Рацiоналiзм. Центр (вул. Прорiзна)


Використанi джерела:

1. Київ. Iсторична енциклопедiя (електронна версiя). – К.: 3Медiа, 2002.

2. Третяк К. О. Втраченi споруди та пам’ятники Києва. Довiдник. – К.: ВПЦ Київський унiверситет, 2004.

3. Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже ХIХ-ХХ веков. – К.: Будiвельник, 1988.



IГОР ОДНОПОЗОВ, Спiлка фахiвцiв з нерухомого майна м. Києва, за сприяння фiрми «Проект-2»