Традицiйне явище, коли двоє сусiдiв не можуть подiлити землю, не оминуло i найстарiший медичний заклад України та Нацiональний iсторико-архiтектурний заповiдник «Київська фортеця». Доволi резонансний конфлiкт розпочався тут ще у 2006 роцi, проте сьогоднi мiж закладами, що межують, знову повне непорозумiння. Цього разу яблуком розбрату стала земля одного з валiв оборонної фортецi, який нещодавно «урiзали» з боку госпiталю. В результатi виникла загроза мiцностi всього валу.
Обидвi сторони суперечки мають аргументи на захист своїх позицiй: з одного боку, «Київська Фортеця» – заповiдна територiя, пам’ятка архiтектури, яку нiхто не має права руйнувати, а з iншого, – спiрна земля за документацiєю належить госпiталю, де проведення благоустрою зумовлено потребами хворих.
«Вечiрка» спробувала з’ясувати суть непорозумiння двох сусiднiх установ, керiвництво яких, до речi, знаходиться в рiзних крилах примiщення.
Оскiльки позицiя госпiталю у пресi ще не висвiтлювалася, спочатку ми поспiлкувалися з виконуючим обов’язки начальника Головного вiйськового госпiталю, полковником Левом Голиком:
– Сьогоднi ми наголошуємо, що культуру нищити нiхто не збирається, – каже пан полковник. – Тим паче, наживатися на цьому нiхто не буде, бо ми, як найдавнiший медичний заклад, так само вболiваємо за iсторiю. Проте iснують факти та документи, якi дозволяють нам пiдтримувати територiю госпiталю в належному станi. I вся необхiдна юридична база ведеться ще з 1998 року.
Так, госпiталь має кадастровий план, затверджений КМДА, згiдно з яким територiя, за яку сьогоднi воюють, належить медичному закладу, i працiвники госпiталю, за їхнiми ж словами, в правi проводити тут облаштування територiї. За словами керiвництва госпiталю, директор «Київської фортецi» про це знає, бо неодноразово й ранiше були iншi домовленостi про реставрацiю, ремонт iнших дiлянок.
– У будь-який момент ми готовi вiдреставрувати вал за власнi кошти, – наголошує пан Кулик. – Хоч би й зараз, та тiльки якщо вказiвку буде юридично обґрунтовано. Бо зрозумiйте, у цьому корпусi (поруч iз валом. – Авт.) стоятиме невдовзi апарат магнiторезонансної томографiї, який ми нещодавно придбали, i згiдно з усiма санiтарними вимогами змушенi облаштувати пiд’їзний шлях сюди. То чи не краще працювати сьогоднi для здоров’я живих i водночас пiдтримувати iсторiю? Та й по-сусiдськи можна про все домовитися, бо хоч насправдi цих валiв ще й близько не було тодi, коли наш госпiталь уже до сотого ювiлею добирався, ми завжди готовi вiдшкодувати збитки.
Проте не все так просто, як здається, бо фактично шкоди вже завдано, i реставрувати вал доволi складно. Про це «Вечiрка» поспiлкувалася з постраждалою стороною – вченим секретарем «Київської фортецi» Валерiєм Фiлiмонiним:
– Керiвництво госпiталю не має жодного права проводити тут будь-якi роботи, бо в нас на руках державний акт на право користування цiєю землею. Якби ж у госпiталi все це розумiли, то хiба не можна було запитати дозволу? Все ж – сусiди. А так, дозволу в нас нiхто не питав. Цей вал, споруджено руками українських козакiв, селян та вiйськових, є пам’яткою нацiонального значення. А як цi вали тепер реставрувати? У той час, коли все це споруджувалось, шари рiзних ґрунтiв спецiально викладалися, тепер повнiстю так вiдновити не вийде. Крiм того, цi вали ж не просто похилi, а такими нiби насипами-схiдцями, тому вже, вважайте, однiєї сходинки немає. Тобто зараз фактично на очах руйнується iсторiя. Але ми будемо захищати її до кiнця. Бо вона перестояла навiть непростi радянськi часи, а тут у незалежнi роки таке коїться.
Водночас, як зауважила «Вечiрка», вал, про який сьогоднi йдеться, має ще один шанс зникнути – загрузнути у чагарниках через звичайну безгосподарнiсть з боку музею. Видовище розбитого скла, сувою металевого дроту й полiетилену аж нiяк не переконало нас у тому, що iсторiю тут справдi зберiгають. I це – не поодинокий випадок. Наприклад, один iз вiйськових капонiрiв, що також перебуває на балансi музею, вразив нас своєю абсолютною занедбанiстю. Тут навколо квiтне смiтник, а стiни вiйськової будiвлi прикрашено написами графiтi, повiдомляє Iнфобуд. Туристiв сюди точно не приведеш.
Минулого року директор «Київської фортецi» звертався до Мiнiстерства оборони України (а вiйськовий госпiталь – у його сферi управлiння) стосовно передачi всiх земельних i кам’яних пам’яток заповiдника повнiстю на баланс музею. Керiвництво госпiталю на це йти не хоче, оскiльки вийде, що заклад, навколо якого збудовано фортецю, буде повнiстю – i матерiально, й морально – залежати вiд музею, який набагато молодший.
Сьогоднi непорозумiнням мiж госпiталем та музеєм займаються мiлiцiя та мiська прокуратура, про результати роботи яких ми ще повiдомимо. А поки що на шальках терезiв Фемiди складне рiшення: з одного боку – збереження вiковiчної iсторiї, а з iншого – здоров’я й лiкування живих.
Довiдка:
1706 року на основi укрiплень Печерська i Лаври зводять Стару Печерську фортецю, а в 1831–1861 роках — Нову Печерську фортецю. Частина укрiплень Київської фортецi збудованi в 1836–1851 роках на Черепановiй горi для вiйськового госпiталю, який засновано ще в 1755 роцi. Для госпiтальних укрiплень характернi казематнi споруди – капонiри, якi були висунутi уперед фортечних фронтiв для зручностi обстрiлу мiсцевостi (зараз у заповiднику їх 3). Тодi ж були насипанi й обороннi вали. У межах головного валу розташована П-подiбна у планi будiвля госпiталю з колишньою лазнею та водонапiрною баштою у тилу двору. Величезний корпус пiвнiчної напiввежi (був передбачений для розмiщення госпiтальних служб) розташований поза валом – напроти головного в’їзду до укрiплень, яке проходить над центральним капонiром. До складу укрiплень також входить Косий капонiр.
1930 року вiдкрився музей «Косий капонiр», а вже у роки незалежностi – Iсторико-архiтектурний пам’ятка-музей «Київська фортеця» на базi госпiтальних укрiплень фортецi (вул. Госпiтальна, 24а). У 2007 роцi музею надано статус Нацiонального. |
Землянi вали заповiдника можна руйнувати цiлком законно. Пiдстави на це надали чиновники, коли намагалися узаконити територiю
